Кодекс України з процедур банкрутства: просте пояснення для боржників і кредиторів

Кодекс України з процедур банкрутства визначає, як в Україні проходять справи про банкрутство юридичних осіб і неплатоспроможність фізичних осіб. Він важливий для боржників, кредиторів, ФОП, банків, МФО, постачальників, податкових органів та інших учасників, які мають грошові вимоги або борги.

Для боржника Кодекс може бути способом законно врегулювати борги, зупинити хаотичне стягнення, пройти реструктуризацію або процедуру погашення боргів. Для кредитора — це механізм заявити свої вимоги, брати участь у справі, контролювати процедуру та претендувати на погашення боргу в установленому законом порядку.

Що таке Кодекс України з процедур банкрутства

Кодекс України з процедур банкрутства — це законодавчий акт, який визначає порядок відновлення платоспроможності боржника, банкрутства юридичної особи та неплатоспроможності фізичної особи. Простими словами, він пояснює, як боржник і кредитори мають діяти, коли борги вже неможливо погасити у звичайному порядку, а питання потрібно вирішувати через господарський суд.

Кодекс регулює:

• хто може бути боржником у справі про банкрутство або неплатоспроможність;
• хто має право звернутися до суду;
• які процедури застосовуються до юридичних осіб, фізичних осіб та ФОП;
• які права мають боржник, кредитори та арбітражний керуючий;
• як заявляються та перевіряються вимоги кредиторів;
• коли вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів;
• як відбувається реструктуризація, санація, ліквідація або погашення боргів;
• як продається майно боржника;
• які наслідки має завершення процедури.

Коли і навіщо був прийнятий Кодекс з процедур банкрутства

Кодекс України з процедур банкрутства прийняли, щоб замінити старий закон про банкрутство та об’єднати правила для боржників і кредиторів у єдиному акті. Важливо, що Кодекс врегулював не лише банкрутство підприємств, а й неплатоспроможність фізичних осіб.

Його мета — не просто ліквідувати боржника чи списати борги, а законно врегулювати ситуацію через суд: для бізнесу — через санацію або ліквідацію, для фізичної особи — через реструктуризацію чи погашення боргів. Для кредиторів Кодекс визначає порядок заявлення вимог, участі у справі та контролю за процедурою.

Чим Кодекс відрізняється від старого закону про банкрутство

Головна відмінність Кодексу — він комплексно врегулював не лише банкрутство підприємств, а й неплатоспроможність фізичних осіб. Завдяки цьому звичайна людина з боргами перед банками, МФО чи іншими кредиторами отримала окремий судовий механізм для законного врегулювання боргів.

Кодекс також систематизував правила процедури: роль арбітражного керуючого, порядок заявлення вимог кредиторів, дію мораторію, продаж майна, електронні аукціони та наслідки завершення справи. Це зробило процедури більш структурованими та зрозумілими для боржників і кредиторів.

Структура Кодексу України з процедур банкрутства

Кодекс містить загальні правила, норми про арбітражного керуючого, процедури для юридичних осіб, фізичних осіб і ФОП, а також порядок реструктуризації, ліквідації та продажу майна.

Частина Кодексу	Що регулює	Для кого важливо
Загальна частина	Терміни, принципи, юрисдикція, підсудність, загальні правила розгляду справ	Боржники, кредитори, юристи, суди
Арбітражний керуючий	Статус, права, обов’язки, відповідальність, винагорода, контроль за діяльністю	Арбітражні керуючі, боржники, кредитори
Превентивна реструктуризація	Механізм раннього врегулювання проблем із платоспроможністю до класичного банкрутства	Бізнес, ФОП, кредитори
Банкрутство юридичних осіб	Розпорядження майном, санація, ліквідація, визнання банкрутом	Підприємства, власники бізнесу, кредитори
Неплатоспроможність фізичних осіб	Реструктуризація боргів, погашення боргів, наслідки процедури	Фізособи, ФОП, банки, МФО, приватні кредитори
Продаж майна	Порядок формування ліквідаційної маси, продаж активів, електронні аукціони	Боржники, кредитори, покупці майна
Права кредиторів	Подання вимог, участь у зборах, голосування, контроль за процедурою	Банки, МФО, постачальники, працівники, податкові органи
Наслідки завершення процедури	Закриття справи, погашення вимог, обмеження для боржника	Боржники, кредитори, поручителі, контрагенти

Головне — правильно визначити тип боржника, бо правила для підприємства, ФОП і фізичної особи відрізняються.

Кого стосується Кодекс з процедур банкрутства

Кодекс стосується не лише компаній, а й ФОП, фізичних осіб, банків, МФО, постачальників, працівників, податкових органів та інших кредиторів.

У процедурі беруть участь боржник, кредитори, арбітражний керуючий і суд. Боржник врегульовує борги, кредитори заявляють вимоги, арбітражний керуючий організовує процедуру, а суд контролює її законність.

Боржник — юридична особа

Боржником-юридичною особою може бути підприємство, яке не може виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами. Це може бути заборгованість за договорами поставки, кредитами, орендою, податками, зарплатою, судовими рішеннями або іншими зобов’язаннями.

Для юридичної особи процедура банкрутства може бути потрібна у кількох ситуаціях. Перша — підприємство вже не може погашати борги. Друга — є загроза неплатоспроможності, тобто компанія розуміє, що найближчим часом не зможе виконувати зобов’язання. Третя — потрібно не просто “закрити бізнес”, а пройти законну процедуру, щоб кредитори могли заявити вимоги, майно було обліковане, а відповідальність посадових осіб не виникла через хаотичні або незаконні дії.

Процедура для юридичної особи не завжди закінчується ліквідацією. У деяких випадках метою може бути відновлення платоспроможності, санація, продаж частини активів, зміна графіку погашення боргів або інші заходи, які дозволяють зберегти бізнес.

Боржник — фізична особа

Боржником-фізичною особою є людина, яка має борги та не може їх обслуговувати у звичайному порядку. Це можуть бути кредити банків, позики МФО, борги за договорами, заборгованість перед іншими особами або інші грошові зобов’язання.

Банкрутство фізичної особи можливе тільки через суд. Це не заява до банку, не лист до МФО і не домовленість з колекторами. Людина повинна підготувати документи, подати заяву до господарського суду, розкрити інформацію про борги, майно, доходи, кредиторів та інші обставини, які мають значення для справи.

Важливо розуміти, що мета процедури не завжди полягає в “обнуленні” всіх боргів. Насправді процедура спрямована на законне врегулювання боргової ситуації. Спочатку може розглядатися реструктуризація: план платежів, графік погашення, реалістична оцінка доходів і витрат. Якщо реструктуризація неможлива або не виконується, може застосовуватися процедура погашення боргів.

ФОП

Фізична особа-підприємець має особливе становище, тому що борги ФОП можуть бути пов’язані як із підприємницькою діяльністю, так і з особистими зобов’язаннями. Наприклад, одна заборгованість може виникнути за договором поставки для бізнесу, інша — за особистим кредитом, третя — перед податковим органом.

Через це перед поданням заяви потрібно аналізувати природу кожного зобов’язання. Важливо зрозуміти, які борги є підприємницькими, які особистими, чи є заставне майно, чи відкриті виконавчі провадження, чи є податковий борг, чи продовжує ФОП вести діяльність.

Для ФОП процедура може мати додаткові нюанси через статус підприємця. Не можна автоматично переносити правила для звичайної фізичної особи або підприємства без аналізу документів. Саме тому у справах ФОП особливо важливо правильно підготувати список кредиторів, опис майна, дані про доходи та пояснення причин неплатоспроможності.

Кредитори

Кредиторами у процедурах банкрутства можуть бути різні особи та організації. Це не лише банки. Кредитором є той, перед ким боржник має грошове зобов’язання, яке підлягає підтвердженню та заявленню у встановленому порядку.

До кредиторів можуть належати:

• банки;
• мікрофінансові організації;
• постачальники товарів або послуг;
• контрагенти за договорами;
• працівники із заборгованістю по зарплаті;
• податкові органи;
• орендодавці;
• приватні позикодавці;
• інші особи, перед якими є грошові зобов’язання.

Для кредитора важливо вчасно й правильно заявити свої вимоги. Якщо подати заяву із запізненням або з помилками, можна втратити вплив на процедуру.

У банкрутстві важливий не лише сам борг, а й докази: договір, акти, накладні, рішення суду, розрахунок заборгованості, документи щодо застави чи іпотеки.

Які процедури передбачені для юридичних осіб

Для юридичних осіб Кодекс передбачає кілька процедур, які застосовуються залежно від фінансового стану боржника, наявності майна, позиції кредиторів і можливості відновити платоспроможність.

Розпорядження майном — це початковий етап, на якому аналізується фінансовий стан підприємства, виявляються кредитори, формується реєстр їхніх вимог і перевіряється майно боржника. На цьому етапі ще не йдеться про автоматичну ліквідацію бізнесу.

Санація застосовується, якщо є шанс відновити платоспроможність підприємства. Вона може передбачати реструктуризацію боргів, продаж частини активів, залучення інвестора, зміну графіку платежів або інші заходи для збереження бізнесу.

Ліквідація застосовується, коли відновити платоспроможність неможливо. У такому разі боржника визнають банкрутом, його майно продається, а отримані кошти спрямовуються на погашення вимог кредиторів у визначеній законом черговості.

Окремо може застосовуватися превентивна реструктуризація — механізм раннього врегулювання боргів, коли боржник уже бачить ризик неплатоспроможності, але ще має шанс домовитися з кредиторами до повноцінного банкрутства.

Які процедури передбачені для фізичних осіб

Для фізичної особи Кодекс передбачає дві основні процедури: реструктуризацію боргів і погашення боргів боржника. Обидві проходять через господарський суд і потребують повного розкриття інформації про борги, доходи, майно та кредиторів.

Реструктуризація боргів фізичної особи

Реструктуризація боргів фізичної особи — це спроба врегулювати борги без негайного продажу всього майна. Для цього складається план реструктуризації, у якому визначаються строки, графік платежів, джерела погашення та умови розрахунків із кредиторами.

Під час реструктуризації враховуються доходи боржника, його майно, сімейні обставини, кількість кредиторів і реальна можливість виконувати запропонований план. Якщо план нереалістичний або не погоджений у встановленому порядку, справа може перейти до процедури погашення боргів.

Погашення боргів боржника

Погашення боргів застосовується, якщо реструктуризація неможлива або не виконана. У цій процедурі основна увага приділяється майну боржника, яке може бути використане для задоволення вимог кредиторів.

Майно може продаватися за правилами Кодексу, а отримані кошти спрямовуються кредиторам. Після завершення процедури частина вимог може бути фактично погашена або визнана погашеною в межах закону, але це не означає автоматичного списання всіх боргів у будь-якій ситуації.

Чому кредитор не може сам “подати на банкрутство” фізичної особи

Для фізичної особи процедура неплатоспроможності відкривається лише за заявою самого боржника. Банк, МФО, колекторська компанія або інший кредитор не можуть самостійно ініціювати банкрутство фізособи.

Кредитор може стягувати борг іншими законними способами: звертатися до суду, отримувати виконавчий документ, відкривати виконавче провадження або брати участь у справі, якщо її ініціював боржник. Це одна з ключових відмінностей між неплатоспроможністю фізичної особи та банкрутством юридичної особи.

Хто може ініціювати справу про банкрутство

Хто є боржником	Хто може подати заяву	Куди подається	Важливий нюанс
Юридична особа	Боржник або кредитор	Господарський суд	Потрібно підтвердити заборгованість або загрозу неплатоспроможності
Фізична особа	Лише сам боржник	Господарський суд	Кредитор не може сам ініціювати банкрутство фізособи
ФОП	Боржник	Господарський суд	Треба аналізувати особисті та підприємницькі зобов’язання

Для юридичної особи заяву може подати сам боржник або кредитор, якщо є підтверджена заборгованість чи загроза неплатоспроможності.

Для фізичної особи заявником може бути лише сам боржник. Він подає документи, пояснює підстави неплатоспроможності та розкриває свій фінансовий стан.

Які документи потрібні для відкриття справи

Перелік документів залежить від того, хто звертається до суду: юридична особа, фізична особа чи ФОП. Загальна мета пакета документів — підтвердити наявність боргів, склад кредиторів, фінансовий стан боржника, майно, доходи та підстави для відкриття провадження.

Практичний чекліст:

• заява до господарського суду;
• документи, що підтверджують особу або статус юридичної особи;
• докази існування боргів;
• список кредиторів;
• розрахунок заборгованості;
• інформація про майно;
• інформація про доходи;
• документи щодо застави, іпотеки або інших обтяжень;
• судові рішення або виконавчі документи, якщо вони є;
• докази направлення документів іншим учасникам, якщо це потрібно;
• документи про сплату судового збору та авансування витрат, якщо це передбачено законом;
• інші документи залежно від конкретної ситуації.

Документи для юридичної особи

Для юридичної особи заява повинна містити дані про боржника, господарський суд, обставини, які стали підставою для звернення, та перелік документів. Якщо заяву подає кредитор, він має підтвердити свої вимоги до боржника.

Зазвичай потрібні:

• установчі та реєстраційні дані підприємства;
• документи, що підтверджують повноваження представника;
• договори, акти, накладні, рахунки, рішення суду або інші докази боргу;
• розрахунок заборгованості;
• інформація про кредиторів;
• фінансова звітність;
• дані про активи та зобов’язання;
• відомості про майно, рахунки, дебіторську заборгованість;
• документи щодо застави або іпотеки;
• докази сплати судового збору;
• докази авансування винагороди арбітражному керуючому, якщо це потрібно;
• докази направлення копій заяви та додатків.

Документи для фізичної особи

Для фізичної особи пакет документів зазвичай є більш персоналізованим. Суду потрібно бачити не лише загальну суму боргу, а й реальну фінансову ситуацію людини: доходи, майно, сімейний стан, кредиторів, зобов’язання, наявність виконавчих проваджень.

Зазвичай потрібні:

• заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
• паспортні дані та ідентифікаційний код;
• документи про наявність або відсутність статусу ФОП;
• конкретизований список кредиторів і боржників;
• розрахунок боргів по кожному кредитору;
• кредитні договори, договори позики, рішення судів, виконавчі документи;
• опис майна боржника;
• документи, що підтверджують право власності на майно;
• інформація про заставне або іпотечне майно;
• дані про доходи;
• інформація про рахунки;
• відомості про членів сім’ї у частині, яка має значення для процедури;
• проєкт плану реструктуризації, якщо він готується;
• докази сплати необхідних платежів та авансування витрат, якщо це передбачено.

Помилка багатьох боржників — подавати заяву без повного аналізу боргів. Наприклад, людина вказує лише банки, але забуває МФО, приватні позики, судові рішення або виконавчі провадження. У процедурі неплатоспроможності така неповнота може створити проблеми.

Що відбувається після відкриття провадження

Після відкриття провадження справа переходить у контрольовану судову процедуру. Суд призначає арбітражного керуючого, вводить мораторій, визначає подальший порядок дій, а боржник і кредитори діють у межах Кодексу.

Для юридичної особи

Для юридичної особи після відкриття провадження зазвичай відбуваються такі кроки:

1. Суд відкриває провадження у справі.
2. Вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
3. Призначається арбітражний керуючий.
4. Оприлюднюється повідомлення про відкриття справи.
5. Кредитори подають свої вимоги.
6. Арбітражний керуючий аналізує вимоги та фінансовий стан боржника.
7. Формується реєстр вимог кредиторів.
8. Проводяться збори кредиторів.
9. Вирішується питання про санацію або ліквідацію.
10. Якщо відновлення платоспроможності неможливе, боржника можуть визнати банкрутом і перейти до ліквідації.

Для фізичної особи

Для фізичної особи після відкриття провадження суд зазвичай вводить процедуру реструктуризації боргів, призначає керуючого реструктуризацією та вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Далі відбуваються такі кроки: 

1. Виявляються кредитори.
2. Аналізуються борги, майно та доходи боржника.
3. Готується або уточнюється план реструктуризації.
4. Кредитори розглядають план.
5. Суд затверджує план або справа переходить до процедури погашення боргів.

Фізична особа повинна надати повну та правдиву інформацію про свій фінансовий стан. Неповні або недостовірні дані можуть ускладнити процедуру.

Арбітражний керуючий: хто це і навіщо він потрібен

Арбітражний керуючий — це незалежний фахівець, який бере участь у процедурах банкрутства та неплатоспроможності. У різних процедурах він може виконувати різні ролі: розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реструктуризацією або керуючого реалізацією майна.

Його завдання — не бути “адвокатом боржника” або “представником кредитора”. Арбітражний керуючий має діяти в межах Кодексу, організовувати процедуру, перевіряти майно, аналізувати вимоги кредиторів, готувати звіти, контролювати продаж активів і виконувати інші функції, визначені судом та законом.

Для боржника арбітражний керуючий важливий тому, що без нього процедура не може нормально рухатися. Для кредиторів він важливий як особа, яка має забезпечити прозорість процедури, виявлення майна і належну перевірку вимог.

Якщо арбітражний керуючий діє неналежно, його дії можуть бути оскаржені. Кредитори і боржник мають право реагувати на порушення, подавати заяви, скарги, заперечення та вимагати судового контролю.

Права боржника і кредиторів у процедурі банкрутства

Права боржника

Боржник має право подавати заяви, пояснення, докази, заперечення, брати участь у судових засіданнях, оскаржувати рішення та дії учасників процедури. Фізична особа може пропонувати план реструктуризації та пояснювати причини неплатоспроможності.

Водночас боржник зобов’язаний діяти добросовісно: не приховувати майно, не надавати неправдиву інформацію, не виводити активи та виконувати ухвали суду.

Права кредиторів

Кредитори мають право заявляти грошові вимоги, подавати докази, брати участь у судових засіданнях, отримувати інформацію про справу, голосувати на зборах кредиторів і оскаржувати дії боржника або арбітражного керуючого.

Для кредитора ключове значення мають документи. Вимоги потрібно підтверджувати договорами, актами, розрахунками, рішеннями судів, виконавчими документами або іншими доказами заборгованості.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів

Мораторій на задоволення вимог кредиторів — це тимчасове зупинення виконання певних грошових зобов’язань боржника та заходів примусового стягнення щодо них. Простими словами, після відкриття провадження кредитори вже не можуть діяти хаотично й окремо один від одного: вимоги мають розглядатися в межах справи.

Для боржника мораторій може бути важливим захистом від одночасного тиску кількох кредиторів, виконавчих проваджень, арештів і примусового стягнення. Він дозволяє перевести ситуацію з площини постійного “гасіння пожеж” у судову процедуру.

Для кредиторів мораторій означає, що вони повинні діяти в межах справи, заявляти вимоги, брати участь у процедурі та чекати визначеного законом порядку задоволення. Це може виглядати як обмеження, але водночас забезпечує рівність кредиторів і запобігає ситуації, коли один кредитор першим забирає все майно, а інші нічого не отримують.

Водночас мораторій не треба розуміти як повне звільнення боржника від усіх обов’язків. Він має межі, винятки та процесуальні наслідки. Тому перед поданням заяви потрібно окремо оцінити, які саме зобов’язання підпадатимуть під дію мораторію, а які можуть мати інший режим.

Продаж майна боржника і електронні аукціони

Якщо процедура доходить до продажу майна, це відбувається не довільно, а за правилами Кодексу. Майно боржника виявляється, описується, оцінюється та включається до відповідної маси для продажу. Продаж має бути прозорим, тому значна роль відведена електронним аукціонам.

Через електронні аукціони можуть продаватися різні активи: нерухомість, транспорт, обладнання, товарні залишки, майнові права, корпоративні права та інше майно, яке може бути реалізоване для погашення вимог кредиторів.

Для боржника продаж майна — це чутливий етап, бо він безпосередньо впливає на втрату активів. Для кредиторів це ключовий етап, бо саме від ціни продажу залежить, скільки коштів буде спрямовано на погашення боргів. Для покупців це можливість придбати майно через відкриту систему, але потрібно уважно перевіряти документи, обтяження, стан активу та умови аукціону.

Типова помилка — вважати, що після відкриття справи майно можна швидко переоформити на родичів або продати “заднім числом”. Такі дії можуть бути оскаржені, а правочини — поставлені під сумнів. Якщо боржник планує процедуру банкрутства або неплатоспроможності, будь-які операції з майном потрібно аналізувати дуже обережно.

Типові помилки боржників і кредиторів

Помилки боржників

Найчастіше боржники подають заяву без повного аналізу боргів, майна, доходів і наслідків процедури. Через це вже на старті можуть виникнути проблеми з документами або підставами для відкриття справи.

Ще одна помилка — приховування майна, доходів або окремих кредиторів. У процедурі неплатоспроможності суд і арбітражний керуючий перевіряють фінансовий стан боржника, тому недостовірна інформація може суттєво нашкодити.

Також ризикованими є переоформлення майна перед поданням заяви, очікування автоматичного списання всіх боргів і звернення до юриста вже після процесуальних помилок.

Помилки кредиторів

Кредитори часто пропускають строки заявлення вимог або подають їх без достатніх доказів. У справі про банкрутство важливо не лише мати борг, а й правильно підтвердити його документами.

Ще одна помилка — пасивність після подання вимог. Якщо кредитор не бере участі у зборах, не контролює дії арбітражного керуючого та не реагує на сумнівні дії боржника, він може втратити реальний вплив на процедуру.

Окремо варто пам’ятати: кредитор не може сам ініціювати банкрутство фізичної особи. Якщо боржник є фізособою, кредитор може використовувати інші законні способи стягнення, але не запускати процедуру неплатоспроможності замість боржника.

Коли варто звернутися до юриста з банкрутства

До юриста з банкрутства варто звертатися ще до подання заяви до суду. Це допоможе оцінити борги, майно, документи, ризики, строки та зрозуміти, чи справді процедура підходить у конкретній ситуації.

Боржнику допомога потрібна, якщо є кілька кредиторів, прострочені кредити, борги перед МФО, арешти рахунків, виконавчі провадження, податковий борг або ризик втрати майна. Кредитору — щоб правильно заявити вимоги, не пропустити строки, підтвердити борг і контролювати процедуру.

Якщо ви не впевнені, чи підходить вам процедура банкрутства, не варто подавати заяву “наосліп”. Юрист допоможе оцінити борги, майно, кредиторів, ризики та визначити, чи є сенс запускати процедуру за Кодексом України з процедур банкрутства.

Часті питання — відповіді короткі

Чи стосується Кодекс тільки підприємств?

Ні. Кодекс стосується не лише юридичних осіб, а й фізичних осіб та ФОП. Для кожної категорії боржників передбачені свої правила та особливості.

Які процедури передбачені для фізичної особи?

Для фізичної особи основними є реструктуризація боргів і погашення боргів боржника. Спочатку зазвичай оцінюється можливість реструктуризації, а якщо вона неможлива або не виконується, може застосовуватися погашення боргів.

Чи може кредитор подати на банкрутство фізичної особи?

Ні. Справу про неплатоспроможність фізичної особи може ініціювати лише сама фізична особа-боржник. Кредитор може стягувати борг іншими законними способами, але не може самостійно “запустити” банкрутство фізособи.

Чи означає банкрутство автоматичне списання всіх боргів?

Ні. Банкрутство або неплатоспроможність — це судова процедура, а не автоматичне списання. Суд перевіряє документи, борги, майно, доходи, поведінку боржника та інші обставини.

Що таке мораторій на задоволення вимог кредиторів?

Мораторій — це тимчасове зупинення виконання певних грошових зобов’язань і заходів примусового стягнення після відкриття провадження. Він потрібен, щоб вимоги кредиторів розглядалися в межах єдиної процедури.

Який суд розглядає справи про банкрутство?

Справи про банкрутство та неплатоспроможність розглядають господарські суди. Для юридичної особи значення має місцезнаходження боржника, а для фізичної особи або ФОП — місце проживання.

Джерела: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2597-19