Стаття 263 КК України — кримінальна відповідальність за зберігання та збут зброї

Станом на 2025 рік стаття 263 Кримінального кодексу України залишається однією з ключових норм, якою правоохоронні органи користуються для боротьби з незаконним обігом зброї, боєприпасів та вибухових речовин. Водночас законодавство в цій сфері істотно змінювалося в умовах повномасштабної війни, зокрема через прийняття спеціальних законів щодо участі цивільних осіб у захисті України та добровільної здачі зброї.

У статті розберемо, які саме дії охоплює ст. 263 КК України, які санкції загрожують за зберігання та збут зброї, як працює інститут добровільної здачі, чим відрізняються окремі частини статті та які аргументи захисту найчастіше спрацьовують у суді.

Диспозиція статті 263 КК України

Що охоплює: носіння, зберігання, придбання, передача, збут

Частина 1 ст. 263 КК України встановлює відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Покарання за таке правопорушення — позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Коротко про зміст кожної дії:

• Носіння — коли зброя чи боєприпаси перебувають при особі (в руках, одязі, сумці тощо) поза місцем зберігання, з можливістю швидкого використання.
• Зберігання — фактичне тримання зброї чи боєприпасів у будь-якому місці (квартира, гараж, схованка в полі), незалежно від тривалості.
• Придбання — будь-який спосіб отримання: купівля, обмін, прийняття в дар, «знаходження» та присвоєння знайденого, отримання у борг тощо.
• Передача — фактичне передання зброї чи боєприпасів іншій особі (навіть безкоштовно), коли та отримує реальну можливість розпоряджатися предметом.
• Збут — продаж або інше відчуження з корисливою метою (у тому числі системний продаж, «під замовлення», через знайомих, інтернет, поштові відправлення тощо).
• Для притягнення до відповідальності достатньо будь-якої з цих дій (наприклад, лише зберігання без збуту).

Об’єкти злочину: вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської), боєприпаси, вибухові речовини

Стаття 263 ККУ охоплює не будь-які «предмети, схожі на зброю», а чітко визначені предмети злочину:

1. Вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської)
   • усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї, як заводської, так і саморобної або переробленої;
   • пістолети, револьвери, автомати, гвинтівки, кулемети тощо.
      

Гладкоствольна мисливська зброя не є предметом злочину за ст. 263 ККУ; за порушення правил її зберігання можливі адмінсанкції або відповідальність за іншими статтями (наприклад, ст. 264 ККУ — за недбале зберігання вогнепальної зброї).

1. Бойові припаси
   Патрони до нарізної зброї, снаряди, міни, гранати, бойові частини ракет тощо — у зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною та придатні до використання.
2. Вибухові речовини
   Динаміт, тротил, нітрогліцерин, порох та інші суміші, здатні до вибуху без доступу кисню, а також промислові чи саморобні аналоги.
3. Вибухові пристрої
   Саморобні або заводські вироби, які спеціально підготовлені для здійснення вибуху (фугас, розтяжка, мін-пастка, саморобні «бомби»).

Чи є конкретний предмет зброєю/боєприпасами/вибухівкою, визначається експертизою (балістичною, вибухотехнічною, експертизою холодної зброї). Саме висновок експерта — один із ключових доказів у справах за ст. 263.

Суб’єкти та умови злочину

Суб’єктом злочину за ст. 263 ККУ може бути будь-яка осудна фізична особа, яка досягла 16-річного віку.

Важливі умови:

• Форма вини — прямий умисел. Особа розуміє, що предмет — зброя/боєприпаси/вибухова речовина і що вона не має дозволу, але все одно носить, зберігає чи збуває.
• Без дозволу — обов’язкова ознака. Якщо є чинний дозвіл (ліцензія, реєстрація чи інший правовий титул), кваліфікації за ст. 263 немає, хоча можуть бути інші порушення (адміністративні проступки, недбале зберігання).
• Фактичне володіння предметом — зброя чи боєприпаси мають реально бути під контролем особи (на тілі, в авто, у схованці, ключі від якої у неї тощо).

Частини статті та кваліфікуючі ознаки

Частина 1 – основна форма

Частина 1 ст. 263 ККУ — базова, найчастіше застосовувана норма. Вона охоплює незаконне носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), боєприпасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без дозволу. Санкція — 3–7 років позбавлення волі.

У судовій практиці саме за ч. 1 ст. 263 кваліфікують найтиповіші сюжети:

• зберігання «трофейної» зброї чи боєприпасів, знайдених у зоні бойових дій;
• придбання та перепродаж пістолетів чи автоматів через знайомих або онлайн;
• тривале зберігання знайденого пістолета без спроб його здати.

Частина 2 – з обтяжуючими обставинами

Формально частина 2 ст. 263 встановлює відповідальність за незаконне поводження з холодною зброєю (кинджали, фінські ножі, кастети, інша холодна зброя) без передбаченого законом дозволу.

Санкція тут гнучкіша, ніж за вогнепальну зброю, і включає:

• штраф (від однієї до чотирьох тисяч НМДГ),
• громадські роботи,
• пробаційний нагляд або обмеження волі на строк 2–5 років,
• або позбавлення волі до 3 років.

На практиці суди часто обирають м’якіші види покарання (громадські роботи, умовні строки) при одноразових, не небезпечних ситуаціях — наприклад, носіння ножа чи кастета без мети використання. Але це не скасовує факту наявності судимості.

Повторність, великий розмір, група осіб

Текст ст. 263 ККУ не містить окремих частин із переліком кваліфікуючих ознак («великий розмір», «група осіб», «організована група» тощо). Проте ці обставини:

• враховуються судом при призначенні покарання (як обтяжуючі за ст. 67 ККУ — повторність, вчинення у складі групи, використання війни як обставини, що сприяє злочину);
• можуть утворювати сукупність злочинів (наприклад, ст. 263 + ст. 262 ККУ — викрадення зброї, ст. 263-1 — незаконне виготовлення чи переробка зброї, ст. 410 — викрадення зброї військовослужбовцем тощо).

У вироках за великий та організований збут зброї суди прямо вказують, що особа діяла за попередньою змовою групою осіб або як організатор злочинної групи; це не змінює кваліфікацію за ст. 263, але призводить до ближчих до максимальних строків покарання.

Санкції за статтею 263 ККУ

Покарання за ч.1 (позбавлення волі, строки)

За ч. 1 ст. 263 КК України встановлено позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Інших, м’якших видів покарань (штраф, громадські роботи тощо) закон не передбачає.

На практиці суд:

• враховує кількість зброї та боєприпасів, їх походження (трофейна, викрадена, саморобна);
• оцінює, чи була мета збуту, чи лише «пасивне» зберігання;
• бере до уваги поведінку особи (щире каяття, сприяння слідству, активна участь в обороні країни тощо).

Часто вироки ухвалюються на підставі угод про визнання винуватості, де строк узгоджується сторонами, але не може виходити за межі 3–7 років.

Участь у групі, великий розмір – строки за ч.2 та сукупністю

За ч. 2 ст. 263 (холодна зброя) суд має ширший «діапазон» — від штрафу й громадських робіт до позбавлення волі до 3 років. Водночас, якщо холодна зброя використовувалася, наприклад, при розбої чи бандитизмі, дії кваліфікують за сукупністю (ст. 263 + інші тяжкі статті), що суттєво підвищує ризик реального позбавлення волі.

Що стосується «великого розміру» чи масштабних каналів збуту вогнепальної зброї (наприклад, через Telegram чи поштові відправлення), то:

• організаторів можуть додатково обвинувачувати в участі в злочинній організації (ст. 255 ККУ) або в інших злочинах;
• у таких справах суди, як правило, призначають строки ближчі до максимуму 7 років, а іноді застосовують сукупність із санкціями до 10–12 років за іншими статтями.

Конфіскація, додаткові заходи

Стаття 263 не передбачає обов’язкової конфіскації майна, але:

• зброя, боєприпаси, вибухові речовини та пристрої конфіскуються та знищуються або передаються уповноваженим органам як речові докази;
• суд може застосувати додаткові покарання за іншими статтями (якщо є сукупність), а також застосувати іспитовий строк (звільнення від відбування покарання з випробуванням) при пом’якшуючих обставинах.

Ключові моменти застосування статті

Добровільна здача зброї — коли виключає відповідальність

Частина 3 ст. 263 ККУ (у редакції Закону № 2150-IX від 24.03.2022) передбачає: не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка вчинила дії за ч. 1 або ч. 2, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, боєприпаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

Позиція Верховного Суду:

• добровільна здача означає, що особа реально могла й надалі безперешкодно зберігати зброю, але зі свого бажання звернулася до органів влади і видала її;
• якщо ж людина повідомляє про зброю лише тоді, коли розуміє, що її ось-ось виявлять (обшук, зупинка на блокпосту, інші слідчі дії), це не вважається добровільною здачею і не звільняє від відповідальності.

Тому важливо: якщо ви знайшли зброю чи боєприпаси, або зберігали їх без дозволу — самостійне, завчасне звернення до поліції з письмовою заявою про здачу значно підвищує шанси уникнути кримінальної справи.

Роль дозволу на зброю, чи має він бути

Диспозиція ст. 263 оперує формулюванням «без передбаченого законом дозволу». Проблема в тому, що універсального закону про цивільний обіг зброї станом на 2025 рік все ще немає, натомість діють:

• підзаконні акти МВС (інструкції щодо видачі дозволів, реєстрації зброї);
• спеціальний Закон України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», який регулює порядок отримання й декларування зброї цивільними під час воєнного стану, з урахуванням змін Законом № 3899-IX від 20.08.2024.

Ключові моменти:

• Задекларована відповідно до Закону № 2114-IX зброя, отримана для захисту України і належно врахована поліцією, не вважається незаконною;
• цивільні особи зобов’язані декларувати знайдену зброю, дотримуватися встановлених правил зберігання та здати її протягом 90 днів після припинення воєнного стану, якщо не планують оформляти у власність;
• порушення цих правил (недекларування, приховування, продаж) може стати підставою для кваліфікації за ст. 263.

Таким чином, наявність належного дозволу чи дотримання спеціальної процедури декларування — один із центральних аргументів захисту.

Онлайн-збут, вилучення, докази

Сучасна практика показує, що збут зброї часто здійснюється:

• через Telegram-канали й чати,
• анонімні інтернет-платформи,
• пересиланням зброї та боєприпасів поштовими службами.

У таких справах правоохоронці активно використовують:

• переписки в месенджерах, скріншоти, збережені чати;
• банківські перекази, чеки про оплату;
• відео з камер спостереження, записи бодікамер;
• результати обшуків та контрольованих закупівель, під час яких фіксується момент передачі зброї й грошей.

Для захисту критично важливо:

• перевірити, чи законно проведені всі слідчі дії (обшук, негласні дії, «покупка»);
• звернути увагу, як зберігалися й досліджувалися речові докази (чи не порушено ланцюг збереження);
• вимагати експертиз по кожному вилученому предмету (чи дійсно це зброя/боєприпаси, чи придатні до стрільби).

Як захистити свої права при звинуваченні за ст. 263

Аналіз доказів, стан зброї, умисел

Одна з найпоширеніших ліній захисту — перевірка наявності всіх обов’язкових ознак складу злочину:

Бувають ситуації, коли вилучено:

1. Чи є предмет зброєю/боєприпасами?
   • макети зброї,
   • несправні екземпляри,
   • перероблені сигнальні або стартові пістолети.

Експертиза може показати, що це не вогнепальна зброя у розумінні кримінального закону, або що вона непридатна для стрільби, що суттєво змінює кваліфікацію чи взагалі виключає ст. 263.

1. Чи був намір?
   Наприклад, особа могла тимчасово взяти зброю, не усвідомлюючи її справжніх характеристик, або вважати, що має законне право на її зберігання (помилка щодо дозволу, статусу предмета тощо).
2. Повнота та допустимість доказів
   • Чи дотримано процесуальний порядок при обшуку й вилученні?
   • Чи були понятих, відеофіксація?
   • Чи правильно оформлено ланцюг передачі речових доказів?

У низці справ суди доходили висновку про недоведеність обвинувачення за ст. 263 та навіть ініціювали нагородження громадян, які фактично використали зброю для захисту України, а притягнення їх до відповідальності було необґрунтованим.

Помилки слідства, незаконні обшуки

Типові помилки, які використовує захист:

• обшук проведений без належної ухвали суду або з істотним виходом за її межі;
• відсутність належних пояснень, чому обшук проводився саме за цією адресою;
• залучення незареєстрованих понятих або «формальне» залучення без реального контролю за діями слідчих;
• маніпуляції з часом проведення слідчих дій та складання протоколів заднім числом.

Якщо такі порушення доведено, частина ключових доказів може бути визнана недопустимою, що істотно послаблює позицію обвинувачення.

Роль адвоката, стратегія захисту

У справах за ст. 263 ставки високі — навіть «мінімум» за ч. 1 означає реальні 3 роки позбавлення волі. Тому роль адвоката по кримінальним справам полягає не лише в тому, щоб «пояснити суду позицію клієнта», а й у комплексній роботі:

• участь у всіх слідчих діях, контроль за законністю обшуків та допитів;
• ініціювання необхідних експертиз (балістична, вибухотехнічна, холодної зброї);
• збір пом’якшуючих відомостей: участь в обороні України, поранення, нагороди, позитивна характеристика, відсутність попередніх судимостей;
• підготовка до можливого укладення угоди про визнання винуватості (якщо це відповідає інтересам клієнта) або, навпаки, відстоювання повного виправдання.

FAQ

Які дії підпадають під статтю 263 КК України?

Стаття 263 ККУ охоплює незаконне носіння, зберігання, придбання, передачу та збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), боєприпасів, вибухових речовин і вибухових пристроїв, а також незаконне носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї без належного дозволу.

Яка максимальна санкція за ст. 263 ККУ?

За ч. 1 (вогнепальна зброя, боєприпаси, вибухові речовини та пристрої) передбачено до 7 років позбавлення волі. За ч. 2 (холодна зброя) максимальне покарання — до 3 років позбавлення волі, однак у сукупності з іншими злочинами загальний строк може бути вищим.

Чи можу бути звільнений від відповідальності, якщо добровільно здав зброю?

Так. Якщо ви добровільно, до викриття злочину звернулися до органів влади і здали зброю, боєприпаси чи вибухові речовини/пристрої, ви не підлягаєте кримінальній відповідальності за ч. 1 або ч. 2 ст. 263 (ч. 3 ст. 263 ККУ). Не вважається добровільною здачею ситуація, коли людина видає зброю вже під час обшуку, перевірки чи після очевидної загрози викриття.

Що вважається «великим розміром» зброї за ст. 263?

Текст ст. 263 ККУ не оперує терміном «великий розмір» як кваліфікуючою ознакою. Проте значна кількість зброї чи боєприпасів враховується судом як обтяжуюча обставина при призначенні покарання та може свідчити про системний збут, участь у групі чи злочинній організації, що тягне за собою суворіші строки за сукупністю статей.

Чи охоплює стаття 263 ККУ холодну зброю чи лише вогнепальну?

Охоплює обидва види.

• Частина 1 — про вогнепальну зброю, боєприпаси, вибухові речовини й пристрої.
• Частина 2 — про холодну зброю (кинджали, фінські ножі, кастети, інші види холодної зброї), за незаконне носіння, виготовлення, ремонт або збут якої також передбачена кримінальна відповідальність.

Чим ми можемо допомогти

Якщо щодо вас або ваших близьких ведеться досудове розслідування за ст. 263 КК України, важливо якнайшвидше залучити адвоката, який розуміється на зброярських справах, військовому контексті та актуальній судовій практиці.

Юристи компанії «Правовий лідер» допоможуть оцінити вашу ситуацію, перевірити законність дій правоохоронців, організувати необхідні експертизи, вибудувати стратегію захисту або підготовки до угоди, а також супроводжувати вас на всіх етапах провадження. Ви можете звернутися до нас через форму на сайті, щоб отримати індивідуальну безкоштовну консультацію та захист своїх прав.